«Slow burn. The art of waiting»

Фотографка: Влада Лобус
Куратор: Ян Ван Венсель

28 жовтня — 6 грудня 2026 року

Чекати — означає існувати між світами. Це призупинення часу — тихе, часто невидиме тертя між теперішнім моментом і бажаним майбутнім або минулим, що вже зникло.

Родом із Дніпра, нині мешкаючи у Кракові, Польща, Влада Лобус представляє свою першу персональну виставку у Львові, що об’єднує фотографію та концептуальне мистецтво. Її роботи досліджують глибокий і складний людський досвід очікування: на прихід людини, на відповідь на повідомлення, на зміну обставин, на те, як зображення проявиться, або назавжди залишиться схованим, на повернення часу, що вже кануло в небуття.

Центральне місце на виставці посідає інсталяція «92 days» — проєкт, що є глибинним осмисленням лімінальності. Протягом 92 днів поспіль художниця щодня робила автопортрет та супроводжувала це письмовою рефлексією, поступово перетворюючи цю практику на послідовний щоденний ритуал. Спираючись на особистий досвід, академічні знання з психології та глибоку взаємодію з іншими людьми, робота розкриває складну динаміку невизначеності, очікування та незавершеності.

Запечатуючи кожен полароїд у конверт ще до того, як зображення встигало проявитися, художниця свідомо позбавляла себе можливості одразу побачити результат. Цей акт самообмеження безпосередньо кидає виклик сучасній культурі миттєвості. Натомість він підкреслює значущість самого процесу, досліджуючи вагу прожитого часу через повторювану дію. У контексті виставки «92 days» стає переконливим свідченням необхідності очікування, представляючи невизначеність не як порожнечу, а як невіддільну, глибоко відчутну складову людського досвіду.

Спеціально для «Slow burn» було створено нову серію робіт, яку вперше представлено на цій виставці. Вона виникла в результаті дистанційної мистецької співпраці художниці з її матір’ю, яка залишається в їхньому рідному Дніпрі. Звертаючись до значущих фізичних і психологічних наслідків вимушеного переміщення та невідступного болю відчуття неприналежності, художниця поєднує інтимні автопортрети зі світлинами Дніпра, зробленими Мариною Лобус. Діалог, що виникає між цими зображеннями, стає поетичною і водночас болісною спробою подолати відстань і відновити зв’язок із домом. У виставковому просторі ці фотографії перетворюються на власну форму повільного горіння — тихе, тривале проживання розлуки, пам’яті та родинних зв’язків, які зберігаються попри відстань.

Очікування рідко буває пасивним. Це активний стан витривалості — повільне горіння, у якому передчуття, тривога, горе й надія тихо тліють під поверхнею, поступово накопичуючи невидиму напругу. Влада Лобус досліджує візуальну та емоційну мову цієї тривалої паузи. Через внутрішні ландшафти туги та зовнішні простори переходу її роботи передають тягар часу й тихе тепло завмирання.

Розширюючи цей діалог, куратор Ян Ван Венсель представляє рукописного листа, якого отримав у 1998 році від відомого бельгійського художника Сама Діллеманса, а також фотографію свого мистецького твору. У листі Діллеманс дає відверту, особисту пораду про те, як торувати власний шлях у мистецтві, наголошуючи на необхідності «знайти свою неважливість, вийти за межі власних знань, зруйнувати все й сміятися». Майже через три десятиліття куратор досі не відповів на цього листа — він чекає, поки знайдуться потрібні слова. Ця свідома затримка стала концептуальним проєктом, який він має намір нарешті завершити у 2028 році.

У світі, одержимому миттєвістю, «Slow burn: The art of waiting» нагадує нам, що час, коли ми завмираємо, — не порожнеча. Саме в ньому ми формуємося, памʼятаємо й чекаємо.

Ян Ван Венсель, 30.09.2026

Фотографка та куратор висловлюють подяку студентам курсу «Кураторська теорія та практика» Львівської національної академії мистецтв (ЛНАМ), які долучилися до підготовки виставки як асистенти: Анастасія Молчанова, Олександра Ліщук, Ангеліна Біла, Даніїл Сташко.

Instagram
Влада Лобус — @vlada_lobus
Ян Ван Венсель — @curator_jan_van_woensel
Кураторська теорія та практика ЛНАМ — @ctp_lnaa